Повальна дискримінація українців

Світова фінансова криза немов цунамі прокатилася по всьому світу, жертвами якої стали далеко не банківські установи, а пересічні громадяни.

При цьому взагалі незрозумілим з точки зору здорового глузду є ситуація, коли за помилки (аж ніяк не сплановані) фінансової системи повинні відповідати найнезахищеніші шари населення – такі, як звичайні роботяги. Тоді як самі банківські та фінансові установи не тільки не зазнали жодних збитків, а й навпаки – примножили свої валютні капітали в сотні разів.

Зокрема, в Україні, щоб подолати наслідки Світової фінансової кризи, Держава на законодавчому рівні винесла низку нормативно-правових актів на користь фінансових установ, які, бачте, потребували якнайактивнішої участі держави в підтримку своєї діяльності.

При цьому, жодного нормативно-правового акту, який би полегшив чи будь-яким чином допоміг пересічним громадянам сплатити непомірні через курс валюти кредити, на законодавчому рівні у демократичній державі Україна, винесено не було.

Навпаки, ні з того, ні з чого, вже існуючі норми закону, що повинні справедливо (а не на користь фінансових установ) регулювати боргові правовідносини між банками та фізичними особами, враз перестали діяти, а суди, що здійснювали справедливий та безсторонній розгляд кредитних справ, перетворились на маріонеток в руках фінансових установ.

Внаслідок, пересічний громадянин, який справно виконував свої кредитні зобов’язання перед фінансової установою, після Світової фінансової кризи виявився винним у десятків разі більшу грошову суму, ніж ним уже була сплачена.

Кричущим випадком є кредитна історія між ТОВ ФК «Єврокапітал» та Лівончиком Костянтином Вікторовичем, який взяв у першої кредит у національній валюті, сплатив його в повному обсязі, навіть переплатив майже десять тисяч гривень, а фінансова установа завдяки судам України стягнула з нього ще вдвічі більшу суму боргу, аніж він вже сплатив.

Бачте, внаслідок Світової фінансової кризи, активи ТОВ ФК «Єврокапітал» зазнали значного зменшення, тому, щоб поліпшити своє скрутне становище на валютному ринку, вони збільшили комісію за користування кредитними коштами, яка, відповідно, стала у два рази більшою, ніж розмір тіла самого кредиту.

Внаслідок, бідолага позичальник, що вже переплатив суму, що був винен фінансовій установі, залишився винним в півтори рази більше, ніж ним вже було сплачено!

Справа розглядалась усіма судовими інстанціями, але суди були непохитними та «Іменем України» винесли вердикт про наявність боргу у позичальника.

Отже, от вам, шановні громадяни, і «рівність осіб перед законом та судом», і «всебічний, об’єктивний та повний розгляд справи», та рішення «Іменем України».

Бачте, мало нашим фінансовим установами законів, що підтримали їх діяльність у «скрутний час», вони ще зажадали отримання надприбутків! А чом би і ні, коли сама політика держави тільки на те й направлена, щоб стягнути з пересічного громадянина останню рубашку… і за що? за Батьківщину!

Що це як не дискримінація українців за майновим станом?

Ніщо інше…

У відповідності до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», дискримінація – це рішення, дії або бездіяльність, спрямовані на обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за ознаками… майнового стану…, якщо вони унеможливлюють визнання і реалізацію на рівних підставах прав і свобод людини та громадянина.

І після цього шановний пан Яценюк пропонує ще кудись «вступити», у якійсь союз?

Нам би відмитись від того, в чому ми вже є!

Або ще не до нитки Держава обібрала своїх громадян і Європі є чим поласувати?

Авжеж, бо ласовим шматком для будь-якої розвиненої держави, яка майже вичерпала свої резерви, є дискримінований народ, який просто звик вірити на слова, і не важливо, ким вони сказані – фінансової установою, рішенням «Іменем України», державним діячем, який прагне «кращого майбутнього для України»…

Н.Зозуля